ВАС ВІТАЄ ГІМНАЗІЯ СЕЛИЩА БРАТСЬКЕ!!!!!!!!!!!!!!!!!

postheadericon «Афганістан – це рана, що не перестає боліти»

 

30 років уже минуло з часу війни, яка забрала життя понад 3 тисяч наших співвітчизників, ще стільки ж стали інвалідами, а більше сотні тисяч у зовсім молоді роки посивіли і отримали звання ветеранів. Кожен 4-й учасник десятилітньої військово-політичної спецоперації Радянського Союзу в Афганістані – українець.
3 нашого району багато юнаків виконували інтернаціональний обов`язок. Дві сім’ї вже ніколи не дочекаються своїх найдорожчих та найрідніших.


Вічно молодими, повернувшись на рідну землю в цинкових трунах, залишилися наші земляки: Олександр Леонтьєв та Олександр Поркуян.
Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану наші війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти – своїх чоловіків і батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої війни і пам`ятати, що серед нас живуть люди, які в свої молоді роки стали свідками і учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.
На знак вшанування подвигу наших земляків у гімназії селища Братське відбувся виховний захід «Афганістан – це рана, що не перестає боліти».
Ведучі , учні 10-го касу, Мастіловська Є., Сагайдак В., Гончаренко А., Пісоцький Т. та Кисляков Д. , проникливо і щиро розповідали про страшні події далекої війни. Захоплювалися дружбою та взаємною підтримкою наших юнаків. Вшановували пам’ять полеглих.
Олександру Леонтьєву та Олександру Поркуяну був присвячений танець «Запаліть свічки» у виконанні дівчаток з 6-го класу.
Пісню « Честь і слава вам! » подарувала всім українським солдатам Стеценко І.
Про героїчний подвиг воїнів-десантників заспівала Ісраєлян С. Життєстверджуюче прозвучала у фіналі пісня «Група крові» у виконанні заступника директора з виховної роботи Одинської В.І.
Десятикласники звернулись до присутніх із закликом пам`ятати загиблих, поважати ветеранів, виявляти розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі: у спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують.
Наостанок всім присутнім в залі побажали здоров’я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди у великому домі, який називається – Україна.

Комментарии закрыты.

Лютий 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Січ   Бер »
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728  
Архіви